Втрачена історія: загибель будинку Залюбовських

Втрачена історія: загибель будинку Залюбовських

Знищення історичних будинків задля побудови багатоповерхових “житлових комплексів” є одним з найбільших лих, які спіткали Дніпро і особливо посилилися в добу “децентралізації”, тобто — безкарності місцевих напівмафіозних “еліт”. Кожна така історія драматична по-своєму. За кожною з них стоять не лише абстрактні “інтереси забудовників”, а конкретні люди та конкретні події. Тож “У Твоєму Місті” починає цикл розповідей про будинки, людей, події та загибель нашої історії. Перша з них стосується колишнього домоволодіння Залюбовських, за сучасною адресою узвіз Крутогірний, 18.

Перша відома згадка цього будинку на Крутогірній вулиці (за тодішньою назвою) відноситься до 1892 року. Тоді Григорій Залюбовський — відомий в Катеринославі письменник, етнограф, один із засновників місцевої архівної комісії — купив за 10 000 карбованців для своїх сестер, Анни та Катерини, ділянку землі через вулицю від губернської земської управи, з будинком, дерев’яним флігелем, сараями та садом. Сам будинок був з кам’яним першим поверхом і дерев’яним другим.
1909 року, після смерті вдови Залюбовського, його сестри продали домоволодіння губернській земській управі за 25 000 карбованців. Земство потребувало приміщення для ветеринарно-профілактичної станції, створеної ще 1895 року, яка виробляла вакцини для худоби, та не мала можливостей для розміщення нових потужностей.
До осені наступного року колишнє домоволодіння Залюбовських реконструювали, зокрема заклали бетонний фундамент з великими підвалами. Побудували капітальні підсобні будівлі й у дворі.
Вже з 1911 року станція виробляла великі обсяги вакцин від тифу та сибірки і заробляла на цьому до 30 000 рублів на рік.*за матеріалами краєзнавців Валентина Старостіна та Олександра Волока
В наступні сто років заклад змінював організаційну належність, але працював по тому ж своєму профілю. Укладені 1986 року “Рекомендації щодо реконструкції історичної частини Дніпропетровська” позитивно оцінювали містобудівну роль адміністративного корпусу закладу, розташованого по вулиці Рогальова, як називалася в радянські часи колишня Крутогірна, і рекомендували його ремонт та збереження.


Адміністративний та виробничий корпуси біофабрики, орієнтовно 2012 рік. Фото з сайту shukach.com

До останнього періоду свого існування колишня земська ветеринарна станція підійшла у вигляді державного підприємства “Дніпропетровська біологічна фабрика”.
Реєстр судових рішень дає змогу дізнатися про частину проблем, які звалилися на біофабрику з 2013 року. Почалися позови про стягнення заборгованостей — зокрема, від Інституту сільського господарства степової зони Академії аграрних наук та “Приватбанку”... А потім...

Адміністративний корпус біофабрики, на задньому плані багатоповерхівка братів Каснерів.

“Державне підприємство - Дніпропетровська біологічна фабрика, м. Дніпропетровськ, Жовтневий район, вул. Рогальова, 18, код ЄДРПОУ 00482973 29.04.15 звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство Державного підприємства - Дніпропетровська біологічна фабрика.” В травні 2015 року біофабрику визнали банкрутом. Головою ліквідаційної комісії призначили її ж директора, Якова Зоріна, вченого-хіміка, більш відомого в місті як поет, композитор та засновник літературно-музичного клубу «Червона кішка». На підприємство-банкрут сипалися позови — від водоканалу, податкової інспекції, "ДТЕК Дніпрообленерго"...

Сайт Вищого господарського суду містить повідомлення від 24 вересня 2015 про призначення на 24 жовтня торгів з продажу майна підприємства-банкрута та детальний опис нерухомості біологічної фабрики. Містить і фотографії будівель — на той час вже дощенту розграбованих. Втім, призначених 1 233 951 грн 96 коп за 3 849.1 квадратних метрів у центрі міста ніхто не дав. Наступні торги, 25 листопада того ж року, дозволили виручити 770 165 грн 11 коп.

Покупцем виявилося ТОВ “Торион”, в іншій діяльності не помічене. Керівником його в ті часи, коли воно володіло будівлями біофабрики, був Вадим Поляков, він же — єдиний засновник та керівник ТОВ “Римський квартал”, зареєстрованого за адресою Довга Балка, будинок 1Б.

А в другій половині 2016 року довкола біофабрики відбувся ряд цікавих подій.

В листопаді 2016 року в.о начальника Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів в Дніпропетровській області розповів на прес-конференції, що “цілий ряд приміщень було продано, в тому числі біофабрику в центрі, через що неможливо місцеве виробництво препаратів проти сказу”. Майно визнаної банкрутом біофабрики, за його словами, включало 3000 кв. м. в центрі Дніпра і було продано за 25 тис. доларів. Держспоживслужба підготувала звернення до прокуратури, щоб повернути біофабрику.

За місяць до цієї прес-конференції ТОВ “Торион” продало право власності на будівлі біофабрики ТОВ “Крутогірний”. Серед засновників його були місцевий підприємець В’ячеслав Кублик та В’ячеслав Медяник, помічник тодішнього народного депутата від “Укропа” Андрія Денисенка.

Захід партії "Соціалісти", 2014 рік. В центрі В'ячеслав Медяник.
Андрій Денисенко, в 2014-19 роках депутат від "Укропа". Його помічником був В'ячеслав Медяник. Фото сайту "Дніпроград".
В'ячеслав Медяник, кандидат в депутати від "слуг народу" в 2019 році.

Медяник став широко відомим в жовтні 2019 року, коли журналісти в парламенті сфотографували його — нещодавно обраного від “слуг народу” нардепа-мажоритарника - листування, в якому він обіцяв вирішити питання “по сахару та заводу “Океан” через заступника Генерального прокурора і колишнього заступника голови СБУ, Віктора Трєпака. Скандал вийшов гучний. Навіть Ігор Коломойський в одному з інтерв’ю сказав про Медяника: Совет ему — сложить полномочия и, в лучшем случае, уйти в отставку. Из того, что я слышал и знаю, ему лучше не быть уже народным депутатом”.
До того Медяник був відомий хіба що жартом “думали, що то виконавець “шансону” Слава Медяник, який співає про “дніпропетровську братву”, тому і проголосували”. Проте біографія даного “слуги народу” цікавіша за цей жарт.
Уродженець Сніжного в Донецькій області, син Анатолія Медяника (помер 2017 року, очолював Управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю в Дніпропетровський області), похресник
іншого вихідця з КДБ, колишнього заступника міністра транспорту Анатолія Клименка. За поширеною в ЗМІ інформацією, в 15 років школяр і син офіцера СБУ начебто вклав у власний бізнес 100 000 доларів. Фактично ж, батько оформив на нього відповідну долю в одній з підконтрольних фірм. Пріоритетним бізнесом родини професійного борця з корупцією була участь у будівництві. За повідомленнями ЗМІ, які зацікавилися родиною Медяників після скандалу з листуванням, в цю галузь вони увійшли, переписуючи на дружину та дітей Медяника-старшого в “цікавих” фірмах, які не могли захистити себе від СБУ-шного інструментарію впливів.

Отже, молодший Медяник за рік після революції 2014 року опинився на виду у партії “Соціалісти” ще одного відомого в Дніпрі вихідця з СБУ, Івана Ступака. А наступного року - в ролі керівника кількох патріотичних благодійних фондів та помічника нардепа Андрія Денисенка, щодо якого в націоналістичних колах Дніпра і до того існувало стійке переконання: стосунки Андрія Сергіовича із СБУ дещо виходять за межу пристойних.

В тій же другій половині 2016 року, коли Держспоживслужба скаржилася до прокуратури щодо продажу біофабрики, Денисенко почав голосну боротьбу з декількома забудовниками, сумнівними навіть за низькими стандартами дніпровського ринку. Не без результатів. В українських ЗМІ пройшла репостами стаття “Решить проблемы «Атланта» поможет народный депутат Денисенко?”. В ній описувалося, як Медяник з’явився серед засновників ТОВ “Атлант”, яке почало будівництво багатоповерхівки на Старокозацькій вулиці, просто біля парку Лазаря Глоби, під виглядом реконструкції гаражів. Власником же найбільшої долі “Атланта” був згаданий Кублик.

Денисенко ж по тому спрямував найголосніші зусилля на боротьбу з чи не найбільш “дикими” серед дніпровських забудовників — братами Каснерами. Як розповідають про них в Дніпрі - “не одні вони будують внаглу, але ці надто не люблять ділитися”.
В ході цієї боротьби одне з будівництв Каснерів - на вулиці Плеханова - припинили із залученням “Муніципальної варти”. Тодішній політичний союзник Денисенка, Борис Філатов, досі ставить собі це в заслугу. Щодо обставин, за яких Каснери заволоділи іншими ділянками та будівлями, поліція поновила розслідування. Однією з цих ділянок, на який Каснери знищили історичний будинок і збудували багатоповерхівку з силікатної цегли, була сусідня з біофабрикою, за адресою узвіз Крутогірний 20. Події навколо біофабрики 14-16 років довколишні мешканці теж схильні були пов’язувати з Каснерами.

Навесні 2017 року помер колишній директор біофабрики, Яков Зорін. В липні обласний господарський суд призначив розгляд заяви Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про визнання недійсними результатів аукціону від 25.11.2015р. Восени в розгляді були ще й клопотання Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про припинення провадження у справі банкрута у зв'язку із включенням банкрута до переліку об'єктів, що не підлягають приватизації та заяву Регіонального відділення ФДМУ по Дніпропетровській області про визнання недійсними результатів повторного аукціону.

За рік після зміни власника корпусів біофабрики, в листопаді 2017 року, індіанець Гостре Око помітив, що в камері нема четвертої стіни. Точніше - суд встановив що “...власником спірного майна за адресою Крутогірний узвіз (Рогальова), 18, яке реалізовано на спірному аукціону є ТОВ "Крутогірний". З метою надання можливості на захист своїх прав та інтересів, суд вважає за необхідне залучити до участі у справі <...> ТОВ "Крутогірний" (м. Дніпро, вул. Архітектора Дольніка, 14а, кв.2, код ЄДРПОУ 40864808)”.
Представники ТОВ “Торион” та “Крутогірний” багаторазово не з’являлися до суду і не надавали докази на вимогу. Сам же предмет спору в суді за той час остаточно розграбували. Адміністративний корпус на “червоній лінії” ще існував. Обидва капітальні виробничі корпуси і решту будівель в глибині території розбирали на цеглу.
Врешті-решт, 27 лютого 2018 року Господарськй суд Дніпропетровської області ухвалив:

“Заяву Регіонального відділення фонду Державного майна України по Дніпропетровській області про визнання недійсними результатів повторного аукціону задовольнити.

Визнати недійсними результати повторного аукціону, проведеного 25.11.2015 року організатором аукціону товарною біржею "ПРИДНІПРОВ'Є" з продажу нерухомого майна банкрута - державного підприємства - Дніпропетровська біологічна фабрика (м. Дніпро, Жовтневий район, вул. Рогальова, 18; код ЄДРПОУ 00482973), а саме: комплексу виробничих будівель та споруд, загальною площею 3 849, 1 кв.м., який розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Рогальова, 18. Закрити провадження у справі про банкрутство державного підприємства - Дніпропетровська біологічна фабрика”.
А тим часом...

3 січня 2018 року відділ Головного управління Держгеокадастру у місті Дніпро знайшов серед новорічних свят час для реєстрації земельної ділянки за адресою узвіз Крутогірний, 18 “для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку”.

3 квітня ділянку під колишнім будинком Дніпровська міськрада здала в оренду ТОВ “Крутогірний”. Зареєстрував право оренди приватний нотаріус Сергій Пустовий, він же — депутат міської ради (обраний від "Опоблоку", член фракції “Пропозиції”), секретар постійної комісії міської ради з питань архітектури, містобудування та земельних відносин.
Вже 1 травня, у вихідний день, на території біофабрики з’явився екскаватор, який почав руйнувати головний корпус з боку двору. З прибуттям на місце дніпровських активістів з охорони архітектурної спадщини руйнівники кинули техніку на місці і зникли — лише для того, щоб повернутися в наступні дні. Самі активісти в той час звинувачували в руйнуванні біофабрики згаданих вже братів Каснерів, загарбників сусідньої ділянки по Крутогірному, 20. Але, як можемо бачити зараз, зачищали ділянку під чергову багатоповерхівку уже геть інші люди.
 

Покинутий екскаватор на руїнах колишньої біофабрики. Фото Дмитра Долинського.
Рештки одного з виробничих корпусів та складена для вивезення "катериненська цегла". Фото Дмитра Долинського.

В рекламних матеріалах “житлового комплексу Прем’єр-Тауер”, як назвали свою “висотку” власники ТОВ “Крутогірний”, деякий час ще фігурував фасад історичного будинку Залюбовських на передній стіні бетонної вежі — щось на зразок опудала тварини над комином, тільки від будівельної галузі. Втім, скоро останні рештки колишньої біофабрики були зруйновані.

Ранній варіант рендера "ЖК Прем'єр-Тауер" (з рештками історичного фасаду) та будівництво (без збережння решток будинку Залюбовських) в грудні 2019 року.

Ніяких проблем з узгодженням “висотки” просто через дорогу від пам’ятки архітектури — будівлі губернської земської управи, контрольованої нині старшим партнером дніпровського міського голови, Геннадієм
Корбаном — у “Крутогірного” не виникло. Очевидно в Дніпрі поняття охоронної зони довкола пам’яток архітектури — одне з тих понять, яких не існує для настільки “поважних” людей.